Сивочолий велосипедист з Полтавщини долає тисячі кілометрів і збирає кошти на ЗСУ
65-річний Олександр Каніболоцький з Опішні знаходив у велосипедних поїздках розраду, коли за свою позицію почав отримувати погрози як місцевий депутат. Подорожі ставали все тривалішими, а тоді чоловік вирішив присвятити їх нашим воїнам. Сьогодні за плечима велотуриста - тисячі кілометрів на ровері "Україна". Щоразу з далекої подорожі Олександр провозить кошти для ЗСУ. Цього разу волонтер на ровері подолав майже тисячу кілометрів. У його маршруті з Опішні до Прикарпаття була зупинка у Коломиї. Місцеві волонтери організували для пана Олександра пізнавальну екскурсію у Карпати й на місця історичних подій минулого століття.
Про корисне захоплення й волонтерство 65-річного полтавця розповідає Інформатор.
Вік, скажімо чесно, далеко не юнацький. Тому тривалі подорожі виснажливі, часом навіть ризиковані. Олександр мав виразку. Але пролікував і - далі в далекі мандри. Щоразу звітує про своє пересування в соцмережах. Так інші волонтери дізнаються про приїзд пана Каніболоцького у своє місто й допомагають із нічлігом.
Коломия прийняла велосипедиста тепло.
"У Коломиї мене зустрів Назар Чабан, голова ГО "ВІЙСЬКОВІ КАПЕЛАНИ КАРПАТИ" — людина з великим серцем. Спершу — прихистив, потім смачно нагодував і ще й повів у унікальний музей писанки", - розповів про зустріч пан Олександр.
"По дорозі ми зупинилися на історичному місці, де УПА розбила загін НКВД — місце сили, пам’яті й глибокої поваги. У селі Космач мене зустріли неймовірні люди — Василь Линдюк та Василь Кіфор. Ми разом відвідали музей Олекси Довбуша — справжній скарб для всіх, хто цінує історію. Там стільки всього, що одного дня замало, аби побачити все!А потім — ще один теплий момент. Нас запросив до себе Ігор Сідержук і подарував мені вишиванку. Щиро дякую Вам, пане Ігоре!", - ділиться на своїй сторінці Олександр
Проте перші кілометри далекої подорожі далися нелегко. Як каже роверист, не було достатньої підготовки, а ще й сильний зустрічний вітер гнав назад.
Раніше пан Олександр працював водієм, а ще хотів прислужитися громаді в якості депутата. Проте наштовхнувся на тиск та погрози з боку недругів. Ще під час АТО кілька разів ходив до військкомату, аби піти у військо, але через вік відмовляли.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну поїздки Олександра отримали важливу місію: зібрати кошти для воїнів. Їздив до Батурина, Бучі, Ужгорода. За ці поїздки зібрав близько 2 млн 250 тис грн для війська. ці тисячі кілометрів пан Олександр здолав їх на своїй старенькій “Україні”, яку отримав у спадок від тата.
Ми працюємо завдяки підтримці читачів
